Коли я питаю в Людей про Ісуса Христа
Кажуть, що знають
Да, був Такий
Ходив, про Бога говорив
Людей вчив, як правильно жити,
Щоб самим собі не нашкодити
За що розпяли?
Та багато говорив
За Сина Бога видавав Себе
Думав, що Йому так просто все мине,
Якісь там чудеса творив
Неначе зцілював,
Бісів виганяв,
Сліпим очі відкривав,
Німий від дотику Його волав,
Але чи правда це?
Багато можна що писати
Спробуй в це повір
Розумом людським
Це просто не зрозуміти.
А ще кажуть:
Якщо дуже дуже вірити в Христа,
Якщо Його прийняти, впустити в своє серце
Замість талісмана буде тебе оберігати
Як сонечко буде тебе обігрівати,
А може це неправда все?
Як можна в молитві
З кимось невидимим говорити?
Як можна Його про щось просити?
І від цього всього щасливо жити?
Ні, це не для нас
Це все щось дуже не зрозуміло,
Це все для тих, кому немає, що робити
Поначитувалися книг
І вірять в те невидиме,
Яке і після смерті всіх спасає
І то, якщо покаєшся
Будеш жити праведне життя.
Каже один:
Я в церкву інколи ходжу
По святах нічого не роблю
Свічку ставлю я за упокій,
Пожертву теж я даю
З людьми намагаюсь не сваритись
Хіба цього замало?
Щоб потрапити на Небеса?
Щоб побачити яке красиве там життя
А що я можу у відповідь сказати,
Як важко їм все це доказати
І так до Жатви доживуть,
А там побачать
Чи попадуть вони в сніпок,
Чи попадуть вони в полову,
Чи буде друге в них життя,
Чи їх поглине чорне небуття.
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 8111 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Лампада угасла - Людмила Солма Стихотворение сложилось в великом отчаянии в день смерти моего горячо любимого 46- летнего отца, за месяц до рождения нашей первой доченьки. Роды были тяжелые, но Господь милостиво даровал нам родительское счастье и утешение. И не единожды. Так случилось, что вторая доченька родилась в год смерти свекра – через семь месяцев после похорон. Но, через общую боль утрат и общую радость обретения, укреплялась - сопереживая и сплачиваясь, наша дружная семья в истинной любви и верности.
Светлая память тем любимым и дорогим, кого давно уже нет с нами.
Крепкого здоровья и благополучия всем тем, кто идет по земной жизни рядом с нами плечом к плечу - в общих радостях и печалях - с Верой и Надеждой в Любви.
